Вічні гори
Тому, хто навчив мене любити гори.
В старому сімейному альбомі я випадково натрапив на фотографію Смотрича. Її зробив, десь в сімдесятих, мій тато. В двотисячних, на моєму знімку, ця місцина виглядала абсолютно так само.
1.
З цікавості я заново переглянув старий альбом, вишукуючи світлини з походів. Дивно, але вдивляючись в вицвілі фотографії, мене не покидало оце відчуття, що нічого за ці роки не змінилось. Так зараз в горах рідко побачиш "колобки", "штормовки" і військові черевики. За останні роки спорядження принципово оновилось, але в горах все-одно назавжди залишаться жереп, туман, друзі і мокрі ноги.
2.
3.
4.
5.
6.
Мітки:
Коментарі